Маленький вогник

– Різдво? — саме з такою думкою прокинулась дівчинка. Поглянувши на календар, її здогадка була вірною – сьогодні Різдво. День був похмурий. Шоста ранку, середа. Школярка сіла на ліжку та підвела погляд до вікна – за ним був туман, небо було сіре, неначе брудна калюжа. Сонця видно не було, так само як і снігу. Це було ще одне Різдво без снігу. Вона перевдягнулася, зібрала рюкзак, розчесала волосся та пішла на кухню. Її кроки були тихі та луною розліталися по холодному коридорі. Там все було монотонне: гірлянда на ялинці була вимкнена, біле світло мляво розсіювалось по столі, батько говорив по телефону, а мати готувала сніданок. Була мертва тиша. Іноді чув вся батькова розмова, іноді доторк виделки до білої тарілки. Ніхто не сказав ні слова про Різдво. Вийшовши надвір, холодний вітер перебрав її волосся та супроводив аж до самої школи. Краєвид нічим не відрізнявся. Сіре місто, чорно-біле небо, гучні автомобілі, що проїжджали повз.

– Це Різдво ніяк не врятувати, –  подумала дівчина, проходячи через шкільні ворота. У школі не було і натяку на Різдво – звичайні уроки, тести, домашки. День минув дуже швидко, але у пам’яті все було чорне, не було ніяких кольорових емоцій, просто холодна сніжна зима. По дорозі додому, коли надію от-от буде втрачено, повз вуха пролітає дзвінкий звук «мяу». Спочатку дівчина стояла непорушно, прислухаючись, може їй просто здалось?

– «Мяу», – знову пролунав цей звук. Школярка почала роздивлятись довкола. Звідки цей звук, думала вона, піднімаючи ще одну коробку. І ось нарешті щось руде, маленьке сиділо під стіною. Кошеня! Це ж кошеня! Дівчина впала на коліна біля кошеня та обережно доторкнулась до його вогняного хутра. Воно тремтіло від холоду, наче листя на вітру. Вже через секунду кошеня грілася під її курткою. Воно притискалось до теплого тіла. Поки пухнастик грівся, школярка йшла додому. Її Різдво знову стало кольоровим, може не таким, яким воно мало би бути. Але це маленьке створіння додало фарб у дії монотонне життя. Прийшовши додому, дівчина відпустила котика у свою кімнату, нагодувала, помила ти зігріла його. Сім’єю Різдво вони не святкували, але сидячи на підлозі та граючи з кошеням, вона зрозуміла, що це було її найкраще Різдво.